22 червня традиційно відзначається День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні.

Загальні втрати українських цивільних осіб під час нацистської окупації істориками, демографами та іншими дослідниками оцінюються від 7 до 8 млн. осіб. Понад 2,3 млн. осіб вивезено для примусової праці до Німеччини. Війна зруйнувала та пошкодила понад 700 великих міст і містечок, понад 28 тис. сіл, знищили близько 40 відсотків житлових будинків і 200 тис. інфраструктурних об’єктів. Загальні економічні втрати перевищили 40 відсотків. Після війни в Україні нараховувалося 125 тис. сиріт, з яких 21 тис. бездомні. Жодна країна не постраждала внаслідок тієї війни більше, ніж наша.

І сьогодні на Сході України також відбуваються бойові дії. Знов втрати, руйнація, біль і страждання. Чи можна уявити, що колись наших Героїв забудуть?!

Наш обов’язок – пам’ятати про подвиг тих, хто боровся за наше благополуччя і прогрес і розплатився своїм життям, здоров’ям і перспективами за мрію дати краще майбутнє наступним поколінням, адже пам’ять – це вдячність.

Депутати Ірпінської міської ради від Партії захисників Вітчизни Ігор Панасюк та Іван Лехман, керівник військово-патріотичного гуртка «Ратібор» Олексій Дубас з вихованцями та голова волонтерського об’єднання «ФМ» Сергій Забавський відвідали пам’ятники полеглих у роки Другої світової війни, щоб вшанувати пам’ять тих, хто так і не повернувся з війни та покласти квіти.

Побували на алеї Слави, біля Центрального будинку культури, в Романівці, біля ДОТу №428 та на романівському кладовищі – братська могила. Біля останньої дружно розчистили територію навколо меморіалу, після чого Ігор Панасюк провів патріотично-виховну розмову з вихованцями «Ратібору»: «Ви повинні пам’ятати і творити державу, якої гідні. Нам, нажаль, це не вдалося. Але ми хоча б можемо направити вас, щоб це зробили ви», – наголосив він.

Хвилиною мовчання присутні вшанували всіх полеглих на фронтах Другої світової війни.

Дата 22 червня горить в наших національних календарях. Ніхто не забутий! Ніщо не забуте! Так повторюють нам з усіх боків. Та сьогодні біля меморіалів нікого. Три квіточки на алеї Слави… Схаменіться, шановні, це наша пам’ять і совість. Чи можна говорити в цьому контексті про совість?! Солдати, які захищали нас з вами поросли бур’яном, а пам’ять про них покрилася пилом. Не можна забувати своє минуле, воно місточок у майбтнє. Без пам’яті немає майбутнього!

 


Останні публікації