В цей, такий непростий для нашої країни відрізок історії, взаєморозуміння і громадянська солідарність стали мірилом особистої гідності кожного з нас, такий вже зараз час – без відтінків.

В січні 15-го року Ірпінська регіональна спілка ветеранів Афганістану за підтримки Київської обладміністрації (на той час першого заступника губернатора Христюка Д. В.) відкрила в регіоні соціальний маршрут для пільгових категорій пасажирів. Пільговики, які, за законодавством, користуються безкоштовним проїздом на автобусних маршрутах загального користування, дуже часто в реальному житті користуються ним лише подумки. Адже не велика новина, показавши посвідчення, побачити, як показують на двері – «вже є». А, між іншим, жодна норма законодавства не обмежує кількість пільгових місць і подібні відмови просто незаконні і законокарні, от тільки лиш розмір штрафу у цьому випадку носить символічний характер – 136 гривень. І все ж таки: Інспекція з питань захисту прав споживачів у Київській області – Хрещатик, 6; і не забудьте зафіксувати дату, час, номер маршруту та державний номерний знак маршрутки, водій якої порушив ваші права. Ідея соціального маршруту полягала в тому, аби зробити проїзд безкоштовний теоретично безкоштовним практично. У 2015 році ідея нарешті втілилась в життя, зібрала масу вдячних прихильників, помічників і меценатів, нажила ворогів і переможно їх здолала, стала прикладом для наслідування і об’єктом мрій для довколишніх регіонів, одним словом, стала чимось невід’ємним для дуже й дуже багатьох людей по маршруту Ворзель – Ірпінь – Романівка – м Академмістечко – Коцюбинське та у зворотньому напрямку. В автобусах маршруту безкоштовно їздили бійці АТО, діти війни, ветерани війни, афганці, школярі, інваліди, чорнобильці-ліквідатори, вимушені переселенці. Для пасажирів без пільг оплата за проїзд здійснювалась в порядку благодійних внесків. 50% від загальної вартості квитка сплачували студенти-податківці. Проект відбувся як самоокупний і неприбутковий. На бензин і зарплату водіям вистачало. Комфортабельні автобуси «MAN» та технічне обслуговування надало ТОВ «Ірпіньспецтехніка», яке очолюють брати Олександр та Павло Ніколайці, Олександр – фронтовик-герой, Павло – волонтер АТО. Але треба сказати, що дорога до цього успіху була і непростою і непрямою.

З історії Проекту

Ініціатива відкриття соціального маршруту для незахищених верств населення по місту Ірпінь з продовженням його до масиву Стоянка (маршрут №5) стараннями Ірпінської регіональної спілки воїнів Афганістану  та інших громадських активістів народилась ще у 2012 році. Врешті-решт, долаючи усі можливі види перешкод і перепон маршрут таки вдалось запустити. Втім не надовго. Стараннями Ірпінського АТП 13250 та міського голови Скаржинського цей благодійний проект було нарешті таки заблоковано. У 2014 році Спілка звернулась до перевізника маршруту №420 (ТОВ Фастів Автотранс) з пропозицією реалізувати соціальну програму для незахищених  верств населення, а також подовжити маршрутку 420 до вулиці Тарасівської міста Бучі (плюс 3 км), що би нормалізувало і гармонізувало транспортне сполучення між Києвом Ірпенем та Бучею. Чи була ініціатива швидко заблокована Ірпінським АТП 13250? – Ясна річ.

Боротьба за соціальний маршрут Ворзель – Ірпінь – Київ – Коцюбинське теж виявилась напруженою і нелегкою. І Ірпінське АТП 13250 знову стояло в авангарді протидії, а міськради регіону виявили просто таки дивовижну одностайність:

Ірпінська міськрада

Irpinska-miskrada

 

Бучанська міськрада

Buchanska-miskrada

та Коцюбинська селищна рада

Kotsyubynske

Для тих, хто не вчитувався в скріншоти документів, підсумуємо: міськради знайшли цей абсолютно доброчинний і вочевидь суспільно-корисний транспортний Проект для незаможних і знедолених – шкідливим, непотрібним і навіть «збільшуючим соціальну напругу» у бучанському формулюванні. І лише завдяки бойовому натиску Ірпінської регіональної спілки ветеранів Афганістану та безустанної підтримки громади, наприклад:

Klopotannya

соціальний маршрут Ворзель – Коцюбинське таки зумів запуститись і пропрацювати до закінчення дії Паспорта маршруту. Масова народна підтримка і звернення громадян до Ірпінського міського голови та Київської обласної держадміністрації з проханням продовжити роботу маршруту, а також звернення голови Коцюбинської селищної ради з цього ж приводу, на сьогоднішній день жодної відповіді, на жаль, не отримали. Маршрут – не працює внаслідок перешкоджання монополіста-перевізника та чиновників, які вважають маршрут непотрібним. Як, до речі, так і не запрацював маршрут вулиця Гайдамацька – Академмістечко. Попри численні звернення до міського голови Карплюка мешканців мікрорайону в межах вулиць Некрасова, Гайдамацька, Ново-Оскольська, Давидчука (Комінтерна), Лисенка (Надсонова), Київська, Пушкінська. Попри запити і клопотання з належним обґрунтуванням проблеми депутата цього округу Івана Лехмана. У відповідь – лише бюрократична формалістика, з якої виразно стирчать вуха монополіста пасажироперевезень в регіоні ТОВ АТП 13250 і яка скріплена підписом не інакше як головного лобіста комерційних інтересів цієї фірми – підписом заступника міського голови Л. Я. Михальченко.

А тим часом

транспортна проблема продовжує набирати усе більшого розголосу і амплітуди. І це аж ніяк не голослівно сказано, тому що на сайті Єдиної системи місцевих петицій ірпіньчанами зареєстровані і зібрали необхідну кількість голосів  вже аж ШІСТЬ петицій по цій проблемі. Запрошуємо ознайомитись, доволі промовиста картина складається:

АТП 13250 Кримінальний

Петелько Сергій Іванович закликає:

Ініціювати проведення незалежного аудиту фінансової діяльності АТП13250 і незаконного підняття тарифу на проїзд.

Комунальний громадський транспорт в Ірпені

Курбала Валентина В’ячеславівна пропонує:

Розробити стратегію розвитку комунального громадського транспорту в м. Ірпінь та втілити в життя.
На сьогоднішній день немає жодного цивілізованого маршруту, транспортних засобів і системи перевезення пасажирів, які б відповідали національним стандартам, вже не кажучи про європейські. А м. Ірпінь подають як місто європейських стандартів інфраструктури.
Ірпінські маршрутки для багатьох пасажирів – це великий стрес їздити в такому транспорті. Дуже тісно, маршрутки набиті битком. Є матері з дитячими візочками, є інваліди, є школярі – всі вони мають право їхати в гідних умовах.
Також змін потребує і тарифна система. Пасажири мають мати можливість купувати квитки та проїзні на всі види транспорту, не передаючи гроші водію в салоні.
Жодного маршруту, який би з’єднував обидві частини міста по різні боки залізниці, а як добратися, наприклад, з 10-ї лінії до нового Центрального парку Ірпеня? То виходить що для тих, хто живе по інший бік залізниці, в місті цей парк не існує, бо пішки йти більше години часу потрібно, а з малими дітьми скільки??? І багато інших прикладів можна навести, у кожного є свої приклади.
Так давайте не тільки декларувати “європейськість” Ірпеня, а й діяти.

Створення «Ірпінського Міського АТП» та вирішення проблем якості перевезення пасажирів

Небо Ганеша Анонимович виступає з пропозицією:

Ірпінь з кожним днем стає все більше схожим на місто європейського зразка. Умови для життя, інфраструктура міста стають дедалі кращими. Але громадський транспорт на рівні 90-х років і з цим потрібно щось робити!
1. Створення «Ірпінського Міського АТП»
Створити Ірпінське державне АТП з новими автобусами та тролейбусами міжміського сполучення. Зробити саме акцент на «автобуси та тролейбуси» або мікроавтобуси європейського зразка.
Маршрутки залишити приватним перевізникам. У цивілізованих містах, маршрутки – допоміжний транспорт, що не підміняє міський/міжміський транспорт, а доповнює інші – це нічні, туристичні, люксові та інші спеціальні маршрути (тобто там, де не проходить або насилу проходить великий автобус).
Що дасть місту нове якісне АТП?
– Додаткові фінансові надходження в бюджет
– Можливість соціальних перевезень
– Прозорі тарифи на перевезення
– Формування нових маршрутів
– Контроль якості та безпеки перевезень
– Розробка програмного забезпечення, що дозволить відслідкувати місце перебування автобуса та час до його прибуття на зупинку.
– Конкуренція приватним перевізникам (це змусить перевізників нормально відноситися до людей і покращувати умови перевезення)
Європейському місту – сучасний Європейський АТП.
2. Вирішення проблем якості перевезення пасажирів
Якщо, все ж таки, Ірпінська міська рада не підтримає рішення про створення АТП, тоді, будь ласка, знайдіть можливість вирішення проблем якості перевезення пасажирів.
Для цього пропоную:
1. Якщо «Фастівський АТП» (маршрут 420, 379) та «Ірпінський АТП 13250» надалі будуть систематично порушувати встановлені норми пасажирських перевезень, пропоную розірвати з ними договір.
2. Провести конкурс на тендер «з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування», серед АТП, які готові надавати якісні послуги з перевезення та дбати про комфорт та безпеку пасажирів.
3. Створити «Гарячу лінію швидкого реагування» на скарги пасажирів, з подальшим інформуванням про розгляд скарги. Час на вирішення проблеми 7 днів, з моменту подачі скарги.
4. Дозволити муніципальній варті Ірпеня:
– безперешкодно здійснювати контроль роботи громадського транспорту;
– реагувати на скарги пасажирів, здійснювати фіксацію виявлених порушень;
– виявляти обставини і причини, які призводять до порушень роботи громадського транспорту, проводити профілактичну роботу з попередження таких порушень;
– надавати перевізникам пропозиції щодо усунення виявлених порушень та покращення якості обслуговування пасажирів.
Проблеми, що потребують вирішення:
1. Жахливий стан маршруток:
– порвані сидіння, поламані спинки, мало місця;
– завжди забрудненні штори на вікнах;
– гальмівні колодки які скриплять на всю вулицю;
– мазут в салоні автобуса (особливо біля дверей);
– пил на поручнях, вікнах та бруд в салоні;
– несправний стан амортизаторів;

– холодно взимку.
2. Хамство водіїв:
– крики на пасажирів, іноді навіть погрози;
– неповага до пенсіонерів та молодих мам з дітьми та колясками, спілкування на «ти» з пасажирами, жахливе ставлення до пільговиків;
3. Запах та дим від цигарок:
коли сідаєш в автобус на початку маршруту, в салоні стоїть їдкий запах та дим від цигарок, водіїв не турбує навіть той факт, що більша частина пасажирів це жінки, діти та люди похилого віку.
4. Безпека:
– водії маршруток набирають повну купу людей, що навіть двері не можуть зачинитись, а сам автобус перехиляється на бік від перенавантаження, про комфорт та безпеку не може бути й мови;
– під час здійснення посадки-висадки пасажирів, водій, для прискорення цього процесу, не закриваючи дверей, починає рух транспорту, що призводить до травм людей, які ще не встигли «втиснутися» в переповнений автобус.
5. Попутки та «маршрутна мафія»:
– кожен день водії маршруток, порушуючи Конституцію України, перешкоджають вільному пересуванню та погрожують життю і здоров’ю водіям автомобілів, які беруть попутників до Києва, – ми живемо в демократичній державі, де кожен громадянин має право сам вирішувати на чому йому їхати: на маршрутці за 8 гривень, з усіма вищезазначеними недоліками, чи зупинити попутку та за 8-10 гривень, а іноді безкоштовно, сидячі в теплі, швидко та зручно, та насамперед безпечно доїхати до Києва!

Аварійний стан маршруток, та відмова знижувати ціни на проїзд

Товстолип Юлія Андріївна звертає увагу:

Прошу звернути особливу увагу на те, що Ірпінське АТП 13250 підвищило ціни на проїзд у всіх приміських маршрутних таксі, але ні на один відсоток не поліпшило надання сервісу в транспорті. Автобуси знаходяться в аварійному стані: можуть по дорозі згубити колесо, не закриваються двері, несправні гальма, а також брудно, холодно, сидіння з обірваною обшивкою та зламаними поручнями. 6 лютого на сайті http://kiev.segodnya.ua, “Українська правда”, з посиланням на данні прес-служби Київської обладміністраціі, повідомила, що ціни на проїзд знижено, але насправді, цього не відбулося. Якщо перевізник вже вдруге за останні три місяці підвищує вартість проїзду, то коли нам чекати підвищення якості обслуговування?

А ось користувач фейсбуку Алекс Фишер також звернув увагу на ціну в ірпінських маршрутках, наприклад, в 420 кілометраж до Києва 14, 33 км, вартість – 12 грн.; в 379 їхати до Києва 16, 31 км – також за 12 грн.  Це в той час, як Київська 437 маршрутка долає відстань 20, 79 км за 6 грн. Зверніть увагу, це з урахуванням їзди по київських пробках і світлофорів, що істотно підвищує витрати пального, знос зчеплення і коробки передач!

Розвиток транспортного сполучення з Києвом

Літвинов Андрій Вікторович пропонує:

Більшість мешканців Ірпеня працюють у столиці та їздять кожного дня до Києва на роботу. Також відвідують культурні та розважальні заходи столиці, їздять на шопінг тощо. Пропонується створити сучасне, екологічне, швидке та комфортне транспортне сполучення Ірпеня з Києвом.

Маршрутка на Сирець

Іванюк Руслан Юрійович вказує на проблему:

Будь ласка, пустіть маршрутку по Соборній до метро Сирець. Кожен ранок жителі міста Ірпінь їдуть на роботу до міста Києва. Щоб доїхати до роботи, потрібно добратися до метро. Якщо ти живеш біля Соборної вулиці ти йдеш на 420 маршрутку. Кожен ранок 420 маршрутка попадає в пробку на Академмістечку, це жах. Якщо твоя робота знаходиться біля метро на зеленій гілці ти ще й потрапляєш в пробку при переході з Театральної на Золоті ворота, це ще один жах. Якщо б була маршрутка по Соборній на Сирець люди б швидко потрапляли на роботу на зеленій гілці метро.

Таким чином, що осідає в твердому висновку під усім сказаним? Проблема не те що є – вона, як завше, глобальна. Вона – у нашій втомі від проблем, в нашій нестачі віри в справедливість, в свою силу – силу громади, і врешті в самих себе. А по тому й маємо, те що маємо. 49 слів залишається до останньої крапки цієї публікації. А скільки залишається слів, скарг, запитів, клопотань, петицій і залишається до якої крапки? В ім’я чого всі ці траться зусилля? Аби лиш розписатись у власному безсиллі? Ми повинні об’єднатися і разом побороти це неподобство! Якщо Ви готові до дій, наші двері відкриті.

 


Останні публікації